Отже підніму непопулярну але важливу тему, яка зараз знову
Отже підніму непопулярну але важливу тему, яка зараз знову стає актуальною. Вартість проїзду в громадському транспорті. Порівняємо Гент і Чернівці. для початку залишимо тему комфорту і зручності осторонь. Порахуємо тільки вартість. А потім зробимо деякі підсумки і висновки.
Тож порівнюємо голі цифри. В Генті, як і у всій Фландрії громадський транспорт належить одній компанї - De Lijn. По різноманітних маршрутах їздять автобуси та трамваї (див. фото). Стандартний квиток на проїзд у громадському транспорті на 60 хв з можливістю пересадки коштує 3 євро. Існує опція купити такий квиток через sms тоді він обійдеться в 1,80+0,15. Якщо наперед купити 10 квитків їх вартість опускається до 1,40 за штуку. Години в принципі вистачає щоб проїхати місто з одного кінця в інший, часто і без пересадок. Отже отанню цифру ми й використуємо для обрахунків. Середня з/п в Генті складає порядка 1800 євро (трошки заокруглено в більший бік). Виходить що проїхатися за таку з/п ми можемо 1285 разів. Зауважу що знижок для студентів чи пенсіонерів, звісно, ж немає :)
Тепер що ми маємо в Чернівцях? Тролейбус нині коштує 1,50 і для студентів-учнів 0,75. Це ідіотський поділ, на мою думку, оскільки спричиняє масова набивання пільговиків в тролейбуси, але маємо те що маємо. Підрахунок ускладнює те що на маршрутки окрема ціна. На разі вона 3,00, і суттєво не змінювалася вже бозна скільки років. Пропонується підвищити до 3,50. Середня з/п в Чернівцях складає 2900 грн (за травень, на жаль нормальних цифр за липень не знайшов). З такою зп проїхатися тролейбусом можна 1933 рази (в півтора рази більше ніж в Генті трамваєм!), маршруткою поки що 967 (на чверть менше). За новою ціною це буде лише 828 разів, що по суті в 1,5 рази менше ніж в Генті. АЛЕ, якщо комбінувати маршрутку і тролейбус, то виходимо на ту ж кількість поїздок що й в Генті (2.5 середня ціна і 1160 поїздок)
Які можемо зробити висновки з розрахунків?
1. За бортом залишається питання якості послуг, які надаються перевізниками. Проте ми чомусь хочемо, щоб чисті і охайні маршрутки їхали по розбитим дорогам, потопаючи в калюжах і возячи часто дуже неохайних і культурних пасажирів і також не завжди охайними і культурними водіями. Так само технічний стан маршурток і тролейбусів не дуже відрізняється від стану середньостатистичного транспортного засобу в Україні з неробочими тормозами, порваним глушником, лисою гумоюі т.д. Тому нмд ці проблеми значно вищі за проблему виключно перевезень, що однак не значить що з цим не треба боротися.
2. Ще важливий нюанс це час і швидкість надання послуг. Ну зрозумійте що маршрутки і тролейбуси НІКОЛИ не будуть їхати за розкладом, поки в нас не буде по всьому місту окремих виділених для громадського транспорту смуг, поки водії не будуть на ті сммуги заїжати і там паркуватися і взагалі паркуватися де попало і як попало, заважаючи не лише громадському транспорту але й собі подібним. Будівництво виділених смуг неможливе без колосальних інвестицій і не лише в асфальт а й в цілі інституації які мають проектувати дороги такими, якими вони мають бути. А боротися з порядком на дорогах можливо лише в контексті реформ МВС (від ДАІшників на дорогах до процедури видачі прав). А ще створення парковок для авто і так далі.
3. Наступна річ, яку, очевидно варто впроваджувати, і яка прямо напрошується з порівняння з Гентом, це робити квитки які уможливлюють рух пересадками. Тут також проблеми. По-перше в нас в Украні в принципі нема успішних прикладів запровадження такої системи як і взагалі культури планування руху з пересадками і пристосованості транспорту для того. По всій країні прийнято робити маршрути які дуже незручно тягнутися б по всьому місту, замість того щоб рухатися між певними хабами (як-то станції метро в великих містах). По-друге це неможливо без запровадження електронного квитка, що також потребує колосальних інвестицій, хоча й має свої очевидні пеереваги. Ну і я особисто не уявляюю собі як працюватиме взаємодія між різними перевізниками в такому випадку.
4. Все ж, як бачимо, ситуація з вартістю, як такою, не є критично, на мою думку. Слід розуміти що у всьому світі громадський транспорт це штука дотаційна і постійно потребує інвестицій, в інфраструктуру, в оновлення рухомого складу, навчання водіїв, впровадження систем обліку проїзду і т.д. З такою системою розподілу місцевих бюджетів, як в нас, покращити щось дуже складно, рухатися можна лише ривками від одного проекту до іншого, що вимагає дуже значних затрат часу.
5. Ну і на останок - набридло тиснутися в маршрутках? Виходьте з них. Не буде велосипедистів - не буде й велоніфрастуктури, бо для кого її робити? Не буде пішоходів - не буде і пішохідних вулицьь. Будуть люди, які люблять товктися як шпроти в консервних банках - будуть і далі консервні банки їздити по вулицях наших міст.
PS дякую усім хто дочитав до кінця, запрошую до дискусіїі та поширення матеріалу, якщо він Вам видався корисним чи цікавим.
More Posts from Loza14 and Others
Щойно закінчив один із найцікавіших курсів, які коли-небудь проходив, Learning How to Learn: Powerful mental tools to help you master tough subjects (Вчимося вчитися - потужні розумові засоби, які допомагають опанувати складні теми) на Coursera.
Відкрив для себе дуже багато нового про процес навчання, підтвердив правильність багатьох методів, які досі використовував (зокрема, в вивченні мов), бачу що є ще деякі техніки, які потрібно опанувати.
Дуже крутий курс, надихаючі викладачі, ненапряжний і надзвичайно корисний для Lifetime Learning.
Вчора з коханою повернулися з чудесної автомобільної мандрівки Галичиною.
Маршрут 8/08/13:
Чернівці-(Заліщики)-Тернопіль-(Золочів)-(Куровичі)-(Львів)-Жовква.
Почалося все 8 серпня поздкою до Жовкви на весілля мого кращого друга, який взагалі проживає у Baltimore, MD, а його дружина сама з Красноярська, що у Сибіру.
Вінчання відбувалося у надзвичайній церкві. А весілля у найкрутішому в Жовкві ресторані "Акварель".
Маршрут 9/08/13:
Жовква-Крехів-Жовква-Зашків-(Львів)-(Миколаїв)-(Стрий)-(Верхнє Синьовидне)-Урич.
Наступного дня після поправин вирішили відвідати монастир ЧСВВ у Крехові, і справді не пожалкували. Але перед тим трохи прогулялися Жовквою. Дуже гарне європейське містечко, щоправда, з жахливими дорогами (є версія, що вони такі по всій Львівщині).
Жовква:
Крехів:
Кінцевим пунктом призначення була зустріч старшопластунського пластового куреня "Сіроманці" на таборі "Вовча Школа" в Тустані, с. Урич Сколівського району.
По дорозі з Жовкви заїхали у музей Євгена Коновальця у Зашкові. Must be для кожного українського націоналіста!
До Стрия рухалися автобаном Київ-Чоп, на якому я поставив особистий рекорд швидкості - 160 км/год.
Після того дуже доречно повечеряли у Стрию, оскільки 14 км з Верхнього Синьовиднього до Урича виявилася настільки жахливими що ми вирушивши з Стрия біля 21:00 до місця табору дісталися лише о 22:30!
Заночувавши в наметі наступного дня мали екскурсію Тустанню та відвідини пластового крайового апробаційного екологічно-вишкільного табору "Вовча Школа". Все день до місця стягувалися "сіроманці" і ввечері в нас була неформальна зустріч, проте з досить урочистими моментами.
Іменування прихильниками куреня:
Поїдання м'яса:
Маршрут 11/08/13:
Урич-(Верхнє Синьовидне)-(Стрий)-(Болехів)-(Калуш)-Івано-Франківськ-(Коломия)-(Заболотів)-Чернівці.
І 11 серпня нас чекала дорога додому, оскільки ми мали відвідати ще одне весілля, на цей раз мого троюрідного племінника, нам треба було рушати дуже рано (як і першого дня мадрівки), що ми й зробили близько 7 години ранку.
Підкинули одного з наших щойноіменованих гостровухів до Івано-Франківська, за що мали в нього в дома дуже смачний сніданок, і вже за пару годин були вдома. До речі загально все ж більше задоволений дорогою з Чернівців на Львів через Тернопіль, ніж через Івано-Франківськ. Навіть не дивлячись на поганий кусок Золочів-Львів, дороча через Франик програє по всій довжині (хоча помітно, що її суттєво підрихтували).
Ну і наприкінці трохи статистики з бортового комп'ютера:
Загальна відстань: 872,3 км;
Середня швидкість: 49,5 км/год;
Витрачено дизпалива: 45,1 л;
Середній розхід палива: 5,1 л/100 км.
Це була найдальша наша з коханою автомобільна мандрівка і, сподіваємося, далеко не остання, на майбутнє є ще цікавіші плани!
Перша книга в 2018-му році - Дмитро Корчинський ‘Сяючий шлях’. Я є давнім фанатом творчості Дмитра Олександровича тому не дивно що я в дикому захопленні від його нового роману. Як на мене Корчинський взагалі є одним з найбільш недооцінених літераторів сьогодення, не розумію чого так. Можливо надто багато людей сприймають його творчість занадто буквально і беруть все шо він говорить дуже близко до серця - але не варто так робити. Це шкідливо для психіки і фізичного здоров’я. Я думаю його треба сприймати як потік чистого мистецтва, водночас трохи критично та іронічно.
Отже в романі ви побачите все те саме що Корчинський говорив завжди, але вустами головних героїв гостросюжетного бойовика. Це українське “Кримінальне чтиво”, “Відчайдушний”, “Великий куш” - тобто все найкраще що є у Квентіна Тарантіно, Гая Річі, Роберта Родріґеса, але помножене на українську революційну філософію. На жаль не знаю більше прикладів такої творчості в літературі, навіть зарубіжній, бо бойовик Корчинського - глибоко філософський і інтелектуальний. Це не детектив і не пригодницький роман, а філософські роздуми про Бога, сенс життя, гроші, Україну і все таке.
Отже раджу почитати цей роман всім тим хто цікавиться хорошою і якісною інтелектуальною літературою, а також українськими суспільно-політичними рухами 90-х і 2000-х років. Без глибокого знання контексту сприймати його буде досить складно. Можливо все ж ознайомлюватися з творчістю треба з моєю улюбленою “Війна у натовпі”.
Не так давно п. Сергій Осачук поширив посилання на австрійський архів де можна знайти матеріали про учасників Великої Війни.
Оскільки мій прадід Іван Гнип (уродженець с. Вікно, раніше Кіцманського повіту а нині Заставнівський район) брав участь у тій війні я, завжди мріяв знайти задокументовані деталі. Я знав лише загальну історію про те що він воював (правда була інформація що це був 41-ий піхотний полк, якому був пам’ятник у Чернівці, відомий як “Чорний орел”), і був чи не в першому бою взятий в полон росіянами і перебував там чи не до кінця війни.
І ось я знайшов згадку в цьому архіві в газеті за 11 травня 1915 р.! Вся інформація сходиться село, ім’я (Гнип/Гнеп то нормальна варіація як на той час), рік народження, все, окрім полку, що цілком можливо. Я все-одно не був упевнений в номері полку. Можна буде ще пошукати списки військовослужбовців по полкам щоб точно впевнитися в тому. Але архів працює і там можна шукати щось!
PS Розшифровка і переклад українською запису: Гнеп Іван, резервіст-піхотинець, піхотний полк №24, 2-а рота, Буковина, Кіцмань, Вікно, 1881, війсковополонений (Інсар, Пензенська губернія, Росія).
Another level of Dutch achieved (Niveau 8). Still Vantage mondeling to be done to get B2.
Що може бути кращим у суботу за невелику веломандрівку? Нарешті поміняв гальмівні колодки на ровері і рушив! Пункт призначення вибрав містечко Альст, в межах поровінції Східна Фландрія, до якої належить і Гент. Півдороги до Брюсселя, 30 км від дому. Проїхався трохи велодоріжками попри автостраду, трохи селами і полями. Альст симпатичне типово фландрійське провінційне містечко. З вежею Белфорта, Грот Марктом, кількома гарними костелами, пішохідним центром з магазинами і ресторанчиками (до речі, ви собі уявляєте H&M у Хотині чи в Заставні? Рівень той самий). По дорозі назад, традиційно для Бельгії сильно дуло проти напрямку руху. Не з приємних, але хоч не так жарко було ))) Мандрівка вдалася, але якщо хочу їхати ще далі, то треба ще тренуватися а тренуватися!
Наші хлопці в інстаграмі! Всім підписуватись!
Чим я займаюся у вільний час ч.2 / What I do in my spare time v.2
Один із моїх проектів. Поки що це машинка з Lego керована по Wi-Fi. Оновлення порівняно цим постом.
Специфікації / Specs:
Car: Lego studless 2x4WD Front steering Rear differential Working lifting up/down 2 DIY DC motors 2 hobby servos Ultrasonic distance sensor HC-SR04 (not operational now) L298N Dual full-brige driver 9V power supply (to be replaces with 9V rechargeable battery) DC-DC converter Vin, 5V, 3.3V Arduino Pro Mini (ATmega328P 5V) 0.96" I2C 128X64 OLED Display Module Esp8266-01
Remote Control: Arduino Mega2560 Esp8266-12E Shield 2.4" TFT LCD Touch Screen Display Shield Joystick
Загалом система звісно виглядає занадто замудреною але справа в тому що я по ходу справи розбираюся з різними елементами. Наприкла “Пульт” явно виглядає лишнім, але його я використовую для відпрацювання роботи тачскріна а також саме з нього я почав бавитися з Wi-Fi модулем Esp8266. В ідеалі треба буде розробити або окремий додаток або спробую перейти на Blynk.
З реалізацією зв’язку між двома Esp8266 через Wi-Fi я, звісно добряче награвся, як і з зв’язком кожної з ним з Arduino. Власне, встановити зв’язок не так складно але зробити його миттєвим і надійним виявилося не просто.
Загалом схема така: сигнал з джойстика і з тачскріну обробляється на Mega2560 і одним рядком з ключовими словами, черезе серійне з’єднання надсилається на Esp8266-12E. Останній працює як сервер і викладає String на сторінку за певною IP-адресою. Esp8266-01 з машинки підключається як клієнт до севера, завантажує String з даними, передає його через серійне з’єднання до Pro Mini. Pro Mini отримає String, аналізує його, розбирає всі параметри і керує драйвером L298N, серво моторами, LED-ами (при чому задні чотири LED живляться від 9В і включаються транзистором). Для відладки всі параметри виводяться на OLED дисплей.. Для живлення машинки планую встановити “крону” на 9В, поки що живиться шнуром від зовнішнього блока з окремими DC_DC конвертером на 3.3В, 5В і Vin.
В планах напхати ще сенсорів на машинку і певною мірою автоматизувати. Це ж має бути робот а не просто радіокерована машинка. Власне з самого початку ультразвуковий дальномір був встановлений на сервомоторі щоб можна було сканувати в певному радіусі. Найближчим завданням буде розібратися з можливістю відправляти дані з машинки на сервер. Поки не зовсім собі уявляю як можна це реалізувати, оскільки бракує знань про те як функціонують мережі. Ну і окрім того треба буде потроху позбуватися лишніх дротів, збирати їх докупи і потроху оптимізувати зовнішній вигляд.
Completely forgot to post my last Dutch certificate. In theory it’s C1.1, first half of C1. In practice it’s still B2. But I really enjoyed the course (thanks to my teacher, Celine), and, I must admit, I am quite proud of the results.
B2 of Dutch is done now! Looking forward to starting C1 course in September.
